День пам"яті

День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, що загинули в Афганістані

Мета: розширити знання дітей про  історичні події афганської війни; виховувати повагу і   шану до воїнів-інтернаціоналістів.

            

Учитель. 15 лютого – день вшанування учасників бойових  дій на території інших держав.

    Шановні гості, вчителі, учні!  Сьогоднішнє свято я хочу розпочати такими словами. Чи треба згадувати про війну? Я думаю, що треба до тих пір, поки людство не спроможне буде сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було».  

    Після Другої світової війни українці в складі Радянської армії брали участь у бойових діях на території різних іноземних держав. Перший у цьому переліку конфлікт 1950 р.  між Північною Кореєю і Китаєм. Потім були Угорщина 1956, Лаос 1960-1970 р.р. Алжир 1962-1964, Карибська криза 1962-1964 р.р. Чехословаччина 1968 р., острів Даманський 1969 р., Єгипет 1969-1975 р., Єменська Арабська Республіка 1967-1969 р., В’єтнам 1961-1969 р., Сирія 1967 -1973 р., Мозамбік 1967-1969 р., Камбоджа 1970 р., Бангладеж  1972-1973 р., Ангола 1975-1979 р., Сирія і Ліван 1982 р.

    Але давайте повернемося у ті далекі  часи  25 грудня 1979 р. коли рішенням керівництва Радянського Союзу наші війська ввели на територію Афганістану для підтримки режиму. Пік війни припав на 1984 – 1985 р.  

    Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати воїнів-інтернаціоналістів, які виконували  свій інтернаціональний обов’язок в демократичній республіці Афганістан. На нашому святі присутні учасники тих далеких подій: Нитка Іван Михайлович, Сакаль Василь Іванович, Тюх Володимир Дмитрович, Грига Михайло Іванович, Федорянич Василь Васильович, Ковач Іван Іванович.

Учениця Балаж Тетяна виконує вірш «Афганістан»

Учень 1. 15 лютого ми відзначаємо день виводу радянських військ із Афганістану. Але ця війна назавжди з болем відгукуватиметься в серці нашого народу.

Учень 2. «Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх»; говориться в Євангелії.

Учень 3. 25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. Для тисяч радянських  солдат, їх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока кривава війна в Афганістані.

Учень 4. Потрапивши  на палаючу Афганську землю мужні воїни – інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.  

   Агресія СРСР принесла людські жертви і руйнування в Афганській війні загинуло майже 15 тисяч чоловік. 290 воїнів пропали безвісти. Ветерани-афганці! Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані, і зараз перед очима постають жахливі картини  боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни. 

Учень 5.

 Учениця читає вірш «Афганістан живе в моїй душі».

Учень 1. 15 лютого ми відзначаємо день виводу радянських військ із Афганістану. Але ця війна назавжди з болем відгукуватиметься в серці нашого народу.

Учень 2. «Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх»; говориться в Євангелії.

Учень 3. 25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. Для тисяч радянських  солдат, їх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока кривава війна в Афганістані.

Учень 4. Потрапивши  на палаючу Афганську землю мужні воїни – інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.  

   Агресія СРСР принесла людські жертви і руйнування в Афганській війні загинуло майже 15 тисяч чоловік. 290 воїнів пропали безвісти. Ветерани-афганці! Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані, і зараз перед очима постають жахливі картини  боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни. 

Учень 5.

 Учениця читає вірш «Афганістан живе в моїй душі».

Пісня «Знову тривога».

Учень 6.  Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох з нас – загиблих не повернути. Наша пам’ять до цього часу зберігаючи подвиг батьків  і дідів у Великій Вітчизняній війні, назавжди увібрала в себе і новий біль афганських втрат.

Учень 7.

Повідайте, повідайте синам,

Повідайте всім дітям, ветерани

Якіи шляхи пройти судилось вам,

Крізь полум’я Гардеса і Кандагара.

Учитель. У цій далекій, чужій війні приймали участь і наші односельці. Із с.Керецьки було призвано 19 чоловік, із с.Березники – 11, із Свалявського району  - 147 чоловік.

 Виступають учасники війни в Афганістані.

Учитель.  15 лютого 1989 року із виведенням 40-ї армії Радянська інтервенція в Афганістані безславно закінчилася. Останній наш солдат був виведений за межі реслубліки Афганістан. Цей день завершив календар афганської війни для радянських людей.  Була дописана остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Припинили надходити похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів є життя, а для загиблих пам'ять.

Звучить пісня «Ордени».

Учень 8. В афганській війні загинуло майже 15 тисяч чоловік, 290 воїнів пропало безвісти.

Учитель. Афганська війна героїчна і трагічна. Вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Ніким і  нікому не оголошена. Вона потребує осмислення. Немає такого комп’ютера, щоб одразу засвоїти всі її уроки, політичні і військові, щоб з’ясувати   її вплив на долю суспільства. Тому нехай пам’ять прокручує : що було?, як було? І чи так це було?   Тема героїзму, віддданості Батьківщині, готовності до самопожертви була актуальною ще з часів далекої Київської Русі і на протязі всіє історії нашої держави. Актуальною вона залишається і зараз коли на сході нашої країни ведуться  активні бойові дії по ліквідації антитерористичних угрупувань. Неоголошена  війна, яка ведеться з боку Росії проти України забирає щодня чиєсь  життя. Не можемо сьогодні не згадати і Революцію Гідності,  річницю якої ми відмічали  цього року і Небесну Сотню.

Учасниками бойових дій на сході України є наші з вами односельці: Буркуш Михайло Михайлович, Маринець Валерій Іванович та Опалько Вадим Петрович.

        Зараз прозвучить поезія, написана поетесою з Керецьок Марією Марфинець «Небесна Сотня»

   Перед тобою, мій народе український,

   Схиляєм низько голови свої 

   За мужність, витримку, міцну незламну силу,

   Щиру любов до рідної землі

  Ви сонця промінець, що з темряви  прорвався,

  Ціною дорогою за все ви заплатили

  Ви віддали життя за вільну Україну,

  Щоб відтепер всі люди щасливо в ній жили.

  Схиляли голови ми перед вашими батьками,

  Що виховали чесних совісних синів.

  За вільну волю всіх життя своє віддали,

  Жити щасливо й мирно кожен так хотів

 Для чесного народу Ви янголами стали,

 Бо без гріха й провини Вас нелюди вбивали,

 Та йшли вперед – вперед, не оглядались,

 Ви Сотнею Небесною в серцях наших зостались.

Учениця  9. Я хочу сьогодні запалити свічку пам’яті як уособлення  того болючого щему про тих,  хто не повернувся з афганської війни, в пам'ять про Небесну Сотню, та тих хто загинув у зоні АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Учениця 10.

Хвилина мовчання, хвилина мовчання. 

Пекуча й терпка як сльоза

Хвилина мовчання – в ній наша любов і гроза.

Як подвиг полеглих,

Священна хвилина мовчання

     Всі  присутні вшановують пам'ять хвилиною мовчання.

Нашим гостям і всім присутнім в залі мені хочеться побажати здоров’я, щастя, миру, злагоди, душевного спокою у нашому великому домі, який зветься Україна.