Опис досвіду роботи

Опис досвіду роботи з теми

«Використання творів художньої літератури на уроках історії »

 

 Щоб бути хорошим викладачем,

треба любити те, що викладає,

і любити тих кому, викладає

                                                                                    В. О. Ключевський

... ідея, втілена,в персонажі

доступніша для розуміння

О. Бальзак

      Учитель приходить до школи , щоб запалити вогник у дитячих очах, щоб не залишити байдужими дитячі душі, щоб забарвити навчання радістю, щоб школа стала для дітей рідною. Коли   тільки-но починаєш працювати , здається, що тебе розуміють усі вихованці. І якщо згодом виявляється, що це не так, починаєш шукати те, що має зацікавити дітей.

     Це для дорослих школа – робота, а для учнів – їхнє життя із зимами, веснами і канікулами, їхнє дитинство.  Кожен приходить до школи зі своїм баченням світу.

     Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше — таке завдання постійно ставлю перед собою. Надзвичайно важливо навчити дітей любити історію своїх предків. Вважаю, що успішно розвивати творчі здібності учнів може той учитель, який сам є творчою індивідуальністю. Немає необдарованих дітей - є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-які здібності, творчі також, потребують розвитку, тому саме на це має бути спрямований навчально-виховний процес.

    Шляхи стимулювання творчої активності учнів на уроках історії:

- не погоджуйтеся з відповіддю учня,якщо учень просто констатує факти,вимагайте доказів;

- ніколи не розв'язуйте дискусію учнів найлегшим способом,тобто повідомивши їм правильну відповідь;

 

    Постійно пам'ятайте :

- навчання має спиратися на інтереси, мотиви і бажання учнів; прищеплюйте смак до нестандартних розв'язків;

-        ніколи не кажіть учням,що у вас немає часу обговорити їх «безглузді» ідеї;

- не скупіться на добре слово, доброзичливу усмішку,дружнє заохочення;

- пам'ятайте , що в процесі навчання не може бути постійної методики чи усталеної програми.

 Рекомендації вчителям щодо застосування методу відкриття з метою розвитку в учнів дослідницьких здібностей:

   допомагайте учням діяти незалежно, не давайте прямих інструкцій стосовно того,чим вони мають займатися;

   не робіть швидких припущень,на основі детального спостереження та оцінки визначайте сильні та слабкі сторони учнів; не покладайтеся на те ,що учні вже мають певні базові знання , навички;

   не стримуйте ініціативи учнів і не робіть за них те , що вони можуть зробити,що можуть навчитися робити самостійно;

   не поспішайте з винесенням вироку;

   навчіть учнів досліджувати міжпредметні зв'язки;

   розвивайте в учнів навички самостійного вирішення проблем,дослідження та аналізу ситуації;

   використовуйте складні ситуації, які виникають у дітей у школі чи вдома, для застосування набутих навичок у вирішенні проблем;

   допомагайте дітям навчитися керувати процесом засвоєння знань;

— підходьте до всього творчо.

 

Рекомендації для ефективного розвитку творчих здібностей учнів:

• не намагайтесь дати певну суму знань, а дбайте про паростки творчості;

• вчасно помічайте, виявляйте приховані творчі здібності дітей, "розбудіть" їх;

• задівайте не стільки розум, скільки почуття учнів, емоційно надихайте дітей на розуміння історії сьогодення та уроків минулого, адже « Народ який не знає своєї історії є народ сліпців» О. Довженко;

• зосередьте увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;

• створюйте проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;

• під час опрацювання програмового матеріалу залучайте учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань;

• допомагайте учням повірити у свої сили;

• не обмежуйте творчу уяву учнів, не ставте їх у вузькі рамки, а навпаки, давайте волю дитячій фантазії:

• не повчайте відкрито, не критикуйте строго, а лише тактовно давайте поради;

   Для мене найголовніше – зробити дітей духовно багатими і творчими.

   Творчість - це породження нових ідей, прагнення навчитися більшому, думати про справу інакше і робити її краще.

   Творчість - це людська потреба. Помічено, що творчі люди володіють великою життєвою енергією до глибокої старості, а люди до всього байдужі, нічим не захоплені частіше хворіють і швидше старіють.

 Творчий стиль життя - це не привілеї одинаків, це єдиний спосіб нормального існування і розвитку суспільства. Але це, на жаль, ще не всіма усвідомлено. І на нас лежить величезна відповідальність - розвинути в дитині творчий початок для того, щоб зросла людина, особа.

 Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів учителю необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні.

 Найвагомішим для розкриття проблеми творчості я вважаю визначення творчості як вираження загального через індивідуальне. Ще Горацій визначив мету творчості як "по-своєму сказати загальне". Справді, творчість завжди народжується на межі між особистим і загальним, коли загальні проблеми переплавляються в особистісні проблеми творця, який не повинен бути банальним і не повинен занурюватись у суб'єктивізм. В основі творчості лежить специфічна мотивація. Це може бути емоційна реакція особистості, потреба у самовираженні, необхідність компенсувати якусь недостатність тощо. Така творчість незапланована, рідко піддається регуляції з боку свідомості. Також до творчості можуть спонукати певні нестандартні, інколи "критичні", ситуації.

 Звичайно, творчість неможлива без закріплення і розвитку тих цінностей, які даровані людині при народженні. Розвивати творчі здібності можна по-різному.

Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими.

Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. "Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання".

Можна визначити такі підходи до керівництва творчою діяльністю:

1) оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;

2) створення найсприятливіших умов для творчості.

Ураховуючи специфічну природу творчості, вважаю, що учитель свою роботу повинен здійснювати у двох напрямках:

1. Виявлення і спланований розвиток творчих здібностей.

У цьому напрямку процес розвитку творчих здібностей учнів здійснюється поетапно.

Таких етапів можна виділити три:

а) початковий, на якому здійснюється аналіз уривків джерел літератури (виявити та визначити роль найрізноманітніших художніх засобів);

б) проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків історичних творів;

2. Створення «нестандартних ситуацій»

Під час вивчення теми Суспільно політичне життя в Радянському Союзі 1953 – 1954 в 11 класі, вчитель дав випереджальне завдання опрацювати і дати аналіз історичного твору Ю. Дольд – Михайлик. І один у полі воїн. – С. 623 – 627.

«… основне завдання тепер, після війни, – дискредитація самої ідеї комунізму. Тут треба вдатися до всього: починаючи від філософських систем, поданих як найновіше досягнення ідеалістичної людської думки, і аж до антирадянського анекдота. Збройна боротьба закінчилася, починаємо війну психологічну.»

Під час вивчення теми Сталінградська битва вчитель використав твір: Івана Безуглого, Миколи Рябого. Облава на озброєного вовка. – С. 14.

  «Гальдер! Я питаю востаннє: коли ми будемо в Сталінграді? Якщо я не наступаю, як сподівався Сталін, на Москву то лише тому, що волів дійти до Волги ось туди! – тицьнув пальцем у карту. Той факт, що це місто носить ім’я Сталіна, не має для мене жодного значення. Мені важливо те, що тут у Сталінграді я перекриваю рух 30 млн. тон вантажів, з яких майже 9 млн. тон нафти. Там стікається з могутніх берегів України та Кубані уся пшениця, а також велика кількість марганцевої руди. Сталінград це гігантський перевалочний пункт.»

Світ капіталізму вів контрпропаганду – а саме вплив на радянську молодь.

«Надія кожної наці- ї її молодь. Ми повинні зробити так щоб, більшовиків ця надія обдурила. Це найбільш вразливий прошарок населення до якого найлегше підібрати ключі, бо молоді властиво захоплюватися. Отруюйте її душу зневірою в сенсі життя, зваблюйте такими принадами вільного світу як модні танці, красиві ганчірки, спеціального характеру пластинки. Посваріть молодь з старшим поколінням. Ми мусимо бути такими винахідливими в засобах психологічної війни щоб росіяни не встигали за нами». Ю. Дольд – Михайлик. І один у полі воїн. – С. 626.

Найбільш актуальною темою під час вивчення теми «Колективізація сільського господарства» – є голод 1932 – 1933р.

«… у народній пам’яті навічно закарбувалися три найграндіозніше трагедії нинішнього століття – громадянська війна, 1933 та фашистка окупація.

1933році  не випадково опинився в цьому чорному ряді – тільки-но закінчена масова насильницька   колективізація. У селян забрали все – реманент, тягло, у декого навіть дрібну домашню худобу і птицю. Та найголовніше – землю. Разом з купкою справжніх глитаїв заможних селян «розкуркулили» і відправили в Сибір та на Далекий Схід. Відправили без жодних засобів до існування на холодну і голодну смерть, а ті, що залишилися повинні були працювати у колгоспі від сходу до заходу сонця по суті безкоштовно.… У людей забирали не лише зерно чи м'ясо, а все що могло служити їжею і часто знищували на очах умираючих з голоду.  Немає такого села на Україні в якому б на цвинтарях не зяяли западинами порослими багатолітніми бур’янами  довгі братські   могили,  в яких ховали померлих від голоду людей .» В. Похавенко. Голод. – С. 7.  

«Радянська влада землю дала волю дала,  але тільки оборонили, обласкали поля, тільки врожаї пішли і на тобі – покарання за труди піт з ранку до ночі. Виходить самі собі ворогами стали – обібрали розорили на корінні. І в першу чергу тих,  хто був сильнішим у господарстві. А скільки добра і скота задарма загинуло і все по тій причині що нагрянув голод». Ч. Айтматов. «Чи підриваються основи?... Якщо по совісті». – М. 1989. – С. 6 – 7.

Під час вивчення теми «Суспільно-політичне життя в Україні 1953 – 1964р.» вивчається партійна і державна діяльність Микити Хрущова. Тут вчитель використав статтю В. Тендрякова. «На блаженном острове коммунизма». Новий мир., 1988. № 9. С. 30 – 34.

«… Хрущов не представляв собі іншого устрою крім того, яке було при покійному Сталіні. Хрущов щиро вважав що світ розколотий ворожістю і ненавистю, що держава щоденно, погодинно повинна закріпляти свою міць, дотримуватись залізної дисципліни, підкорятися, зберігати абсолютну владу».

Тема внутрішньої політики середини 1930 р. добре висвітлена в праці О. В, Волкова  «Занурення в пітьму». – С. 2 – 3.

«проповідувалася класова ненависть. Підтримувалися донос і зрада. Висміювалися добрі справи, були поставлені поза законом людське співчуття, мягкосердечність терпимість до чужої думки. Почалося занурення в пітьму бездуховності, підготовка і руйнування моральних цінностей суспільства. Совість і уява про гріх і гріховність стали віджилими поняттями. Норми моралі замінили міліціонери».

 Відомо, що здібності й нахили до творчості можна розвинути, поставивши  учня в певні складні умови, за яких він буде вимушений  самостійно щось створити. Учитель повинен лише надихнути на вираження власних думок. Тому гаслом роботи у цьому напрямку можуть стати слова К. Ушинського: "Учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити".

         Художня література як один із прийомів у викладанні історії широко використовується на уроках. Художня література, яка використовується на уроці допомагає конкретизації історичного матеріалу та формування у школярів яскравих образів минулого, які є складовою частиною їх історичних уявлень.       
 Художня книга допомагає вчителю підтримувати увагу учнів, сприяє розвитку інтересу до предмета. У художній літературі дуже яскраво і барвисто описуються ті історичні події, про які говорить автор того чи іншого твору. Фрагменти історичних творів вчитель залучає, щоб ввести учнів у історичні події або відтворити колорит епохи, дати картинний або портретний опис. У практиці викладання історії в школі твори художньої літератури залучаються вчителем на уроках, в позакласній роботі теж  рекомендується учням для самостійного читання. Але цим не обмежується роль художньої літератури у навчанні історії. Істинно художній літературний образ  реалістично відображає суспільні явища певної епохи, є типовим образом, з найбільшою повнотою і загостреністю виражає сутність цього соціального явища. Залучення літератури підвищує доказову силу викладу.
Основні знання з історії учні отримують через розповідь учителя. Нитки розповіді прокладають у свідомості дітей зв'язку з минулим народу і країни.      
Слово вчителя, гранично точне, повне стрімкої думки і непідробленого почуття, багато в чому визначає успіх навчання. Проте вчитель не завжди знаходить потрібну гамму яскравих образотворчих засобів для конкретної та образної передачі знань. Йому на допомогу, а значить і учням, повинні прийти твори письменників і поетів.
 Але при відборі творів художньої літератури для уроків історії необхідно враховувати два моменти. По-перше, пізнавально-виховну цінність матеріалу (тобто правдиве виклад історичних явищ). С. П. Бородін підкреслював, що вигадка "повинна знаходитися в межах історичної та побутової достовірності.   По-друге, його високу художню цінність.
 Уривки з творів художньої літератури, що використовуються на уроках історії, повинні в собі містити:
 1. Живе зображення історичних подій, вивчення яких передбачено шкільною програмою
 2. Образи історичних діячів і зображення народних мас
 3. Картинний  опис обстановки, в якій розгортаються події минулого.
    Тобто, художня література допомагає краще засвоювати історичні події. Але не кожен твір художньої літератури може бути використано на уроці історії. Потрібен ретельний відбір.
     Класифікація творів художньої літератури для уроків історії.
     Художня література, яка використовується у викладанні історії, може бути розділена на дві групи: літературні пам'ятники досліджуваної епохи та історичну балетристику.
     Що ми відносимо до літературних пам'яток? Звичайно, це твори, створені в ту епоху, яку ми вивчаємо, тобто твори, написані сучасниками описуваних явищ і подій. Твори цієї групи є своєрідними документами епохи і слугують для історичної науки одним з джерел знань про минуле. Звичайно, потрібно враховувати, що літературні пам'ятники епохи зображують життя свого часу крізь призму поглядів автора. Тому необхідний критичний підхід до художнього твору. Яскравими прикладами таких творів є "Слово о полку Ігоревім", написаний у 1185 в Києві з нагоди нападу половецького хана Кончака.
    Методика використання художньої літератури на уроці історії.
 Значення художньої літератури у вирішенні пізнавально-виховних завдань навчання історії широко і різнобічно. Звідси різноманітна і методика її застосування.
 Бувають уроки, які можна майже цілком побудувати на матеріалі художньої літератури. Як приклад можна навести урок у шостому класі по курсу стародавнього світу "Поеми Гомера" Іліада "і" Одіссея "".
Дуже часто на уроках я використовую такий прийом, як короткий переказ художнього твору. Так, наприклад, на уроці в шостому класі по темі "Релігія стародавніх єгиптян" доречно використовувати переказ книги І. Рака "У царстві полум'яного Ра "(міфи Стародавнього Єгипту).
Методи і прийоми, за допомогою яких можуть бути використані матеріали художньої літератури, різноманітні. Багато чого залежить від майстерності вчителя, від рівня підготовки класу та інших умов. Тому, визначаючи використання на урок того чи іншого уривка, треба виходити з конкретних завдань уроку, з його основного змісту і щоразу визначати, який з цих літературних матеріалів, в якому обсязі і в якій формі доцільно залучити.
Історія і література тісно пов’язані між собою. Вони як дві сестри, які живуть поряд і мають родинні стосунки. Все що відбувається в житті нашого народу доносять до нас твори художньої літератури.
Тема історії Київської Русі, вивчається учнями 7 – го  класу на протязі майже всього року. Під час вивчення теми «Правління Ярослава Мудрого» найбільш яскравим і змістовним твором який розкриває життя і діяльність цієї постаті в історії є твір Івана Кочерги «Ярослав Мудрий».
Так при вивченні теми монгольської навали на Київську Русь «з історії України 7 клас» я знайомлю учнів з художньою літературою де йдеться про монголо – татар. Іван Франко «Захар Беркут» - зображення героїчної боротьби русичів проти монголо – татар. Повість А. Чайковського «За сестрою» створена на основі довготривалого вивчення історичних матеріалів з часів татарських нападників на Українські землі. Основна думка твору: тільки любов до рідної землі батьківської домівки.
Інший чудова пам’ятка літератури є повість «Про розорення Рязані Батиєм» присвячена подіям 1237 року; «Повість про битву на річці Калка»; Галицько Волинський літопис «Повість про зруйнування Києва Батиєм; «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора, В. Ян «Чингіз хан».
Так при вивченні теми з історії України «Суцільна колективізація України» даю учням випереджальне завдання прочитати твір Уласа Самчука «Марія», де йдеться про хлібозаготівельні кризи 1927 – 1928 роки, твір «Жовтий князь» В. Барки.
Під час вивчення теми «Велика вітчизняна війна» (11 клас) я використовую твір «В боях за Карпати». Звертаю увагу особливо на постаті командувачів 18 армії, яка визволяла Закарпаття – Іван Юхимович, Петро Журавльо,командувач цієї армії- Гречко.
Опис подій Сталінградської битви дуже добре висвітлено у творі Івана Безуглого, Миколи Рябого «Облава на озброєного вовка». – К., 1985. – С. 14. А значення цієї битви описує Віталій Коротич у творі «Трава». – К., 1986, - С. 66.
При вивченні теми політичних процесів 1930 років та НЕП використовую твір Ф. Бурлацького « Який соціалізм потрібен народу. Якщо по совісті». - М., 1988. – С. 70. Під час вивчення теми Українська революція 1917 року розглядається тема ідеологізації молоді. Тут доцільно використати твір Ю. Дольд – Михайлик «І один у полі воїн». – К., 1975. – С. 26., також доцільно використовувати матеріали періодичної перси, а саме газета «Аргументи і факти». – 1988 р. № - 7, 8, 17.
Голод 1932 – 1933 р. описаний в творах художньої літератури, в статтях періодичної перси, але найбільше в книзі «Сторінки історії КПРС. Факти. Проблеми. Уроки.». – М., 1988. – С. 340 – 341, 360 – 368.
Тема: Лібералізація суспільно – політичного життя, висвітлення в історії постаті Сергія Микитовича Хрущова – використовую дані з журналу «Новий мир» стаття «на блаженном острове комунизма». – 1988 р. № - 9. – С. 30 – 34., та стаття Ігоря  Клямкіна  «Чому важко говорити правду»  журнал н «Новий мир». – С. 234.
Період Застою в історії України та портрет Л. І. Брежнєва висвітлено в статті Ігоря Клямкіна «Чому важко говорити прравду»  журнал  «Новий мир». – № - 2. - 1989.- С. 234.

Сучасна епоха – це епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, глобалізації. Вона диктує свої умови життя, пропагує інші цінності, висуває нові вимоги до людини нового часу.

 Тому, йдучи  в ногу з часом, у своїй практиці впроваджую новітні  компютерні технології, проекти, методи навчання:

·        відкритий мікрофон

·        мозковий  штурм

·         ажурну  пилку.

На  уроках також  використовую   методи кооперативного навчання:

·        робота в парах

·         в групах



                                          
                                          ВИСНОВОК
Звичайно, наша історія багата і різноманітна. Не менш багата і наша література. Тому, такі  багатопланові й різноманітні  можуть бути  уроки історії з використанням художньої літератури. І якщо може бути вдалий приклад встановлення міжпредметних зв'язків, то це зв'язок історії з літературою. Правда художній образ вводиться не для прикраси уроку та розваги учнів, а для допомоги в пізнанні історичного минулого, тобто для вирішення освітніх та виховних завдань уроку. Доцільна і добре продумана робота з використання художньої літератури в процесі вивчення історії принесе неоціненну користь учням, підвищить інтерес до предмету, забезпечить більшу ефективність праці вчителя історії. Адже недарма Я. А. Каменський у "Великій дидактиці" писав: "Всіма можливими способами потрібно запалювати в дітях гаряче прагнення до знання та науки ". Це я і намагаюся робити на своїх уроках за допомогою художньої літератури.
При підготовці таких уроків вчитель повинен ретельно відбирати з великої кількості твір матеріал для свого оповідання і уривки для читання на уроках. Скомпонувати відібраний матеріал, керуючись планом уроку та враховуючи час. У розпорядженні вчителя є інші різноманітні прийоми і методи її використання на уроках. Звернення в художню літературу корисно в першу чергу своєму вчителеві. Збагачений її образом, він зможе яскравіше і конкретніше викласти програмний матеріал, викликати у свідомості слухачів картини минулого, допомогти створенню в учнів повних історичних уявлень.  Мова вчителя набуває велику переконливість і стає більш емоційною. Так можуть бути використані висловлювання літературних персонажів. Особливо гарні короткі віршовані цитати, два три рядки. Вони стиснуті, виразні, виробляють сильні враження, легко запам'ятовуються.
 Приклад: говорячи про озброєння Червоної армії у боях проти Врангеля вчитель використовує енергійні рядки М. Титова (24)
 «Гвинтівка, противогаз  і хліба фунт на трьох ».
 Коротка цитата допомагає висловити і закріпити ідейний зміст уроку, вона не тільки допомагає безпосередньому рішенню освітніх завдань даного уроку, але є одним із прийомів пропаганди книги, доступної для самостійного позакласного читання, і служить, таким чином, ознайомленню учнів з кращими зразками історичної белетристики, розширенню загального кругозору та збагачення уявлень про минуле. При цьому вчитель повинен дати учням зразок бездоганного читання літературного твору.
Використання художньої літератури на уроці історії не самоціль, художній образ вводиться не для прикраси уроку в розвазі учнів, а лише в тій мірі, в якій він допомагає пізнання історичного минулого, тобто для вирішення освітніх і виховних завдань уроку.
Використання художньої літератури в процесі навчання історії в школі не тільки сприяє вирішенню освітніх завдань, але й допомагає зрозуміти сутність досліджуваної епохи, відчувати її колорит, специфіку історичних явищ, розширює кругозір учнів. А також вирішує і виховні завдання: картини минулого викликають певні емоції, змушують переживати співчувати, захоплюватися, ненавидіти, формуються життєві ідеали учнів. Образи художньої літератури сприяють більш міцному закріпленню історичного матеріалу в пам'яті учнів.
 Художня література є найважливішим засобом пізнання суспільно історичних явищ, а також сприяє розвитку в учнів образного мислення, вміння аналізувати отриману інформацію, порівнювати виділяти головне.





Список використаної літератури
1.     Айтматов. Ч. Чи підриваються основи?. – М., 1989.
2.     Волков. О. Занурення в пітьму. // Роман – газета. – № 6. – М., 1990.
3.     Волков. О. Горстка праху. // Юність. – № 3., 1989.
4.     Воронов. І. Пилявець. Ю. Голод 1946 – 1947. – К., 1991.
5.     Багряний. І. Тигролови. – 1955.
6.     Барка. В. Жовтий князь. – 1963.
7.     Безуглий. І. Рябий. М. Облава на озброєного вовка. – К., 1986.
8.     Бурлацький. Ю. Який соціалізм потрібен народу? – М., 1988.
9.     Горбачов. М. Жовтень і перебудова: революція продовжується (доповідь до 70 – річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції 2 листопада 1987). // Аргументи і факти. – № 7, 8, 17., 1988.
10.           Журавльов. Д. Хто є хто в українській історії ? – Х., 2011.
11.           Дольд – Михайлик. І один у полі воїн. – К., 1975.
12.           Клямки. І. Чому важко говорити правду. // Новий мир. – № 2., 1986.
13.           Коротич. В. Трава. – К., 1986.
14.           Похаренко. В. Голод. // Літературна Україна. – № 5., 1985.
15.           Лісічкін. Г. Міфи та реальність. // Новий мир. – № 11., 1981.
16.           Сторінки історії КПРС. Факти. Проблеми. Уроки. – М., 1988.
17.           Стадник. І. Люди не ангели. – К. 1981.
18.           Семенов. Ю. Експансія. // Роман – газета. – № 17., 1981.
19.           Самчук. У. Марія., 1952.
20.          Суворов. В. Криголам. – М. – 1994.
21.           Тендренов. В. На блаженному острові комунізму. // Новий мір. – № 9., 1988.
22.           Нартов. В. Історія України. – Х., 2006.
23.           Шаповал. Ю. Микита Сергійович Хрущов на Україні. – К., 1990.
24.           Трофимович. В. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945). – Л., 1995.
25.           Чайковський. А. За сестрою. – К., 1981.
26.           Франко. І. Захар Беркут. – К., 1968.
27.           Ян. В. Чингісхан. – Х., 2013.

Комментариев нет:

Отправить комментарий