Опис досвіду роботи
Опис досвіду роботи з теми
«Використання творів художньої літератури на уроках
історії »
Щоб бути хорошим викладачем,
треба любити те, що викладає,
і любити тих кому, викладає
В. О. Ключевський
... ідея, втілена,в персонажі
доступніша для розуміння
О. Бальзак
Учитель приходить до школи , щоб запалити вогник у дитячих очах, щоб не
залишити байдужими дитячі душі, щоб забарвити навчання радістю, щоб школа стала
для дітей рідною. Коли тільки-но
починаєш працювати , здається, що тебе розуміють усі вихованці. І якщо згодом
виявляється, що це не так, починаєш шукати те, що має зацікавити дітей.
Це для дорослих школа – робота, а для
учнів – їхнє життя із зимами, веснами і канікулами, їхнє дитинство. Кожен приходить до школи зі своїм баченням
світу.
Виявити здібності, розвинути їх якомога
повніше — таке завдання постійно ставлю перед собою. Надзвичайно важливо
навчити дітей любити історію своїх предків. Вважаю, що успішно розвивати творчі
здібності учнів може той учитель, який сам є творчою індивідуальністю. Немає
необдарованих дітей - є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже
будь-які здібності, творчі також, потребують розвитку, тому саме на це має бути
спрямований навчально-виховний процес.
Шляхи стимулювання творчої активності учнів
на уроках історії:
- не
погоджуйтеся з відповіддю учня,якщо учень просто констатує факти,вимагайте
доказів;
- ніколи не розв'язуйте дискусію
учнів найлегшим способом,тобто повідомивши їм правильну відповідь;
Постійно
пам'ятайте :
- навчання має спиратися на
інтереси, мотиви і бажання учнів; прищеплюйте смак до нестандартних розв'язків;
- ніколи
не кажіть учням,що у вас немає часу обговорити їх «безглузді» ідеї;
- не скупіться на добре слово,
доброзичливу усмішку,дружнє заохочення;
- пам'ятайте , що в процесі
навчання не може бути постійної методики чи усталеної програми.
Рекомендації вчителям щодо застосування методу
відкриття з метою розвитку в учнів дослідницьких здібностей:
—
допомагайте учням діяти незалежно, не давайте прямих інструкцій стосовно того,чим
вони мають займатися;
—
не робіть швидких припущень,на основі детального спостереження та оцінки визначайте
сильні та слабкі сторони учнів; не покладайтеся на те ,що учні вже мають певні
базові знання , навички;
—
не стримуйте ініціативи учнів і не робіть за них те , що вони можуть
зробити,що можуть навчитися робити самостійно;
—
не поспішайте з винесенням вироку;
—
навчіть учнів досліджувати міжпредметні зв'язки;
—
розвивайте в учнів навички самостійного вирішення проблем,дослідження та аналізу
ситуації;
—
використовуйте складні ситуації, які виникають у дітей у школі чи вдома,
для застосування набутих навичок у вирішенні проблем;
—
допомагайте дітям навчитися керувати процесом засвоєння знань;
— підходьте до всього творчо.
Рекомендації для ефективного
розвитку творчих здібностей учнів:
• не намагайтесь дати певну суму
знань, а дбайте про паростки творчості;
• вчасно помічайте, виявляйте
приховані творчі здібності дітей, "розбудіть" їх;
• задівайте не стільки розум,
скільки почуття учнів, емоційно надихайте дітей на розуміння історії сьогодення
та уроків минулого, адже « Народ який не знає своєї історії є народ сліпців» О.
Довженко;
• зосередьте увагу на відборі
оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;
• створюйте проблемні ситуації,
що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;
• під час опрацювання
програмового матеріалу залучайте учнів до творчої пошукової роботи з
використанням випереджувальних завдань;
• допомагайте учням повірити у
свої сили;
• не обмежуйте творчу уяву учнів,
не ставте їх у вузькі рамки, а навпаки, давайте волю дитячій фантазії:
• не повчайте відкрито, не
критикуйте строго, а лише тактовно давайте поради;
Творчість -
це породження нових ідей, прагнення навчитися більшому, думати про справу
інакше і робити її краще.
Творчість -
це людська потреба. Помічено, що творчі люди володіють великою життєвою
енергією до глибокої старості, а люди до всього байдужі, нічим не захоплені
частіше хворіють і швидше старіють.
Творчий стиль життя - це не привілеї одинаків,
це єдиний спосіб нормального існування і розвитку суспільства. Але це, на жаль,
ще не всіма усвідомлено. І на нас лежить величезна відповідальність - розвинути
в дитині творчий початок для того, щоб зросла людина, особа.
Для успішного керівництва розвитком творчих
здібностей учнів учителю необхідно знати індивідуально-психологічні особливості
дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та
підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість,
систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою,
прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть
можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному
рівні.
Найвагомішим для розкриття проблеми творчості
я вважаю визначення творчості як вираження загального через індивідуальне. Ще
Горацій визначив мету творчості як "по-своєму сказати загальне".
Справді, творчість завжди народжується на межі між особистим і загальним, коли
загальні проблеми переплавляються в особистісні проблеми творця, який не
повинен бути банальним і не повинен занурюватись у суб'єктивізм. В основі
творчості лежить специфічна мотивація. Це може бути емоційна реакція особистості,
потреба у самовираженні, необхідність компенсувати якусь недостатність тощо.
Така творчість незапланована, рідко піддається регуляції з боку свідомості.
Також до творчості можуть спонукати певні нестандартні, інколи
"критичні", ситуації.
Звичайно, творчість неможлива без закріплення
і розвитку тих цінностей, які даровані людині при народженні. Розвивати творчі
здібності можна по-різному.
Окремі учні (обдаровані)
переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і
удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими.
Але для розвитку творчих
здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя.
"Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого
до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та
спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність
розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати
дедалі складніші творчі завдання".
Можна визначити такі підходи до
керівництва творчою діяльністю:
1) оволодіння алгоритмами
творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;
2) створення найсприятливіших
умов для творчості.
Ураховуючи специфічну природу
творчості, вважаю, що учитель свою роботу повинен здійснювати у двох напрямках:
1. Виявлення і спланований
розвиток творчих здібностей.
У цьому напрямку процес розвитку
творчих здібностей учнів здійснюється поетапно.
Таких етапів можна виділити три:
а) початковий, на якому
здійснюється аналіз уривків джерел літератури (виявити та визначити роль
найрізноманітніших художніх засобів);
б) проміжний, на якому
пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків історичних творів;
2. Створення «нестандартних
ситуацій»
Під час вивчення теми Суспільно
політичне життя в Радянському Союзі 1953 – 1954 в 11 класі, вчитель дав
випереджальне завдання опрацювати і дати аналіз історичного твору Ю. Дольд –
Михайлик. І один у полі воїн. – С. 623 – 627.
«… основне завдання тепер,
після війни, – дискредитація самої ідеї комунізму. Тут треба вдатися до всього:
починаючи від філософських систем, поданих як найновіше досягнення
ідеалістичної людської думки, і аж до антирадянського анекдота. Збройна
боротьба закінчилася, починаємо війну психологічну.»
Під час вивчення теми Сталінградська
битва вчитель використав твір: Івана Безуглого, Миколи Рябого. Облава на
озброєного вовка. – С. 14.
«Гальдер! Я питаю востаннє: коли ми будемо в
Сталінграді? Якщо я не наступаю, як сподівався Сталін, на Москву то лише тому,
що волів дійти до Волги ось туди! – тицьнув пальцем у карту. Той факт, що це
місто носить ім’я Сталіна, не має для мене жодного значення. Мені важливо те,
що тут у Сталінграді я перекриваю рух 30 млн. тон вантажів, з яких майже 9 млн.
тон нафти. Там стікається з могутніх берегів України та Кубані уся пшениця, а
також велика кількість марганцевої руди. Сталінград це гігантський перевалочний
пункт.»
Світ капіталізму вів контрпропаганду
– а саме вплив на радянську молодь.
«Надія кожної наці- ї її
молодь. Ми повинні зробити так щоб, більшовиків ця надія обдурила. Це найбільш
вразливий прошарок населення до якого найлегше підібрати ключі, бо молоді
властиво захоплюватися. Отруюйте її душу зневірою в сенсі життя, зваблюйте
такими принадами вільного світу як модні танці, красиві ганчірки, спеціального
характеру пластинки. Посваріть молодь з старшим поколінням. Ми мусимо бути
такими винахідливими в засобах психологічної війни щоб росіяни не встигали за
нами». Ю. Дольд – Михайлик. І один у полі воїн. – С. 626.
Найбільш актуальною темою під
час вивчення теми «Колективізація сільського господарства» – є голод 1932 –
1933р.
«… у народній пам’яті навічно
закарбувалися три найграндіозніше трагедії нинішнього століття – громадянська
війна, 1933 та фашистка окупація.
1933році не випадково опинився в цьому чорному ряді –
тільки-но закінчена масова насильницька колективізація. У селян забрали все –
реманент, тягло, у декого навіть дрібну домашню худобу і птицю. Та найголовніше
– землю. Разом з купкою справжніх глитаїв заможних селян «розкуркулили» і
відправили в Сибір та на Далекий Схід. Відправили без жодних засобів до
існування на холодну і голодну смерть, а ті, що залишилися повинні були
працювати у колгоспі від сходу до заходу сонця по суті безкоштовно.… У людей
забирали не лише зерно чи м'ясо, а все що могло служити їжею і часто знищували
на очах умираючих з голоду. Немає такого
села на Україні в якому б на цвинтарях не зяяли западинами порослими
багатолітніми бур’янами довгі
братські могили, в яких ховали померлих від голоду людей .» В.
Похавенко. Голод. – С. 7.
«Радянська влада землю дала волю
дала, але тільки оборонили, обласкали
поля, тільки врожаї пішли і на тобі – покарання за труди піт з ранку до ночі.
Виходить самі собі ворогами стали – обібрали розорили на корінні. І в першу
чергу тих, хто був сильнішим у
господарстві. А скільки добра і скота задарма загинуло і все по тій причині що
нагрянув голод». Ч. Айтматов. «Чи підриваються основи?... Якщо по совісті». –
М. 1989. – С. 6 – 7.
Під час вивчення теми «Суспільно-політичне
життя в Україні 1953 – 1964р.» вивчається партійна і державна діяльність Микити
Хрущова. Тут вчитель використав статтю В. Тендрякова. «На блаженном острове
коммунизма». Новий мир., 1988. № 9. С. 30 – 34.
«… Хрущов не представляв собі
іншого устрою крім того, яке було при покійному Сталіні. Хрущов щиро вважав що
світ розколотий ворожістю і ненавистю, що держава щоденно, погодинно повинна
закріпляти свою міць, дотримуватись залізної дисципліни, підкорятися, зберігати
абсолютну владу».
Тема внутрішньої політики
середини 1930 р. добре висвітлена в праці О. В, Волкова «Занурення в пітьму». – С. 2 – 3.
«проповідувалася класова
ненависть. Підтримувалися донос і зрада. Висміювалися добрі справи, були
поставлені поза законом людське співчуття, мягкосердечність терпимість до чужої
думки. Почалося занурення в пітьму бездуховності, підготовка і руйнування моральних
цінностей суспільства. Совість і уява про гріх і гріховність стали віджилими
поняттями. Норми моралі замінили міліціонери».
Відомо, що здібності й нахили до творчості
можна розвинути, поставивши учня в певні
складні умови, за яких він буде вимушений самостійно щось створити. Учитель повинен лише
надихнути на вираження власних думок. Тому гаслом роботи у цьому напрямку
можуть стати слова К. Ушинського: "Учень
- це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити".
Сучасна
епоха – це епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, глобалізації. Вона диктує
свої умови життя, пропагує інші цінності, висуває нові вимоги до людини нового
часу.
Тому, йдучи
в ногу з часом, у своїй практиці впроваджую новітні комп’ютерні технології, проекти,
методи навчання:
·
відкритий мікрофон
·
мозковий штурм
·
ажурну пилку.
На уроках також
використовую методи
кооперативного навчання:
·
робота в парах
·
в групах
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий